Школа, як і людина, має свою історію, а головне те, що вона має свою душу. А її душа – це учнівський та педагогічний колективи, такі різноманітні, різнобарвні й надзвичайно творчі.
Наша школа має глибоку історію, яка сягає 1862 року. Школа розміщувалася в одному приміщенні з волосною управою. Розташовувалася ця будівля на невеликому майданчику на околиці Бурині поблизу кладовища, не дуже далеко від житлових будинків.
Із досліджень Олександра Капітоненка, краєзнавця, випускника школи дізнаємося: «Під шкільне приміщення відводилася одна класна кімната. Вітальня була спільною з волосною управою. Туалет розташовувався на подвір"ї й утримувався досить неохайно. Розмір класної кімнати не відповідав кількості учнів, тож багатьом бажаючим навчатися доводилося відмовляти в прийомі до школи. Стіни та стеля були вибілені крейдою. Двері виходили у вітальню, два вікна - на схід, три - на південь і три - на захід. Піч, що стояла в класній кімнаті ізольвано від стіни, була зроблена погано, ремонтувалася недбало. Топилася вона соломою, нагрівалася слабо, від вікон та стін тягнуло холодом та сирістю. Учнівські столи були виготовлені доволі грубо і до зросту учнів не підлаштовані. Тільки класна дошка була в задовільному стані. Підручників вистачало, а книг для позакласного читання не було зовсім.
Школу відвідували діти з Бурині та Шилівки. Максимальне наповнення школи - 110 учнів, мінімальне - 97 учнів.
Заняття розпочиналися 15 вересня, а закінчувалися 1 червня. Тривалість уроків з 09.00. до 14.00. (4 уроки тривалістю 1 година кожен)
Кошти на утримання школи надходили від громади, для чого був встановлений особливий «оклад на ревізьку душу».
Із досліджень краєзнавця Віктора Гагіна: «У школі працювала народна вчителька Неоніла Олексіївна Бойко, яка присвятила педагогіці 30 років – з 1877 по 1907 рік і була за плідну роботу відзначена подякою Путивльського земського зібрання. А французьку та німецьку мову викладала Копистинська Софія Феліксівна, яка до 1917 року закінчила Сорбонський університет у Парижі».
У 1932 році відкрилася новозбудована семирічна школа, у 1934 році її реформували на десятирічну, де 18 учителів навчали у дві зміни 350 учнів. Приміщення старої школи було спалене під час німецької окупації нашого міста.
Першим директором новоствореної школи став Іван Михайлович Міщенко. Цю посаду він обіймав 7 років. Під його керівництвом зводилися приміщення, підбиралися кадри, провелися 2 випуски школярів, котрі першими в Бурині отримали середню освіту.
Народився Іван Михайлович 1896-го року в Бурині (на той час Путивльського повіту Курської губернії) у сім’ї селянина-батрака. Школу закінчив у 1910 році. Трудову діяльність розпочав з вересня 1910 року на Буринському цукровому заводі, де працював до 1915 року.
7 серпня 1915 року був мобілізований до армії. У квітні 1916 року направлений на австрійський фронт, а в листопаді 1916-го направлений на румунський, де перебував до 20 лютого 1918 року. Демобілізувавшись з армії, повернувся в Буринь. Працював слюсарем цукрового заводу, вантажником станції Путивль.
У жовтні 1929 року Московським цукротрестом був відряжений у село Тимашево Середньоволзького краю на пролетарський рафінадний завод, де працював слюсарем-бригадиром по жовтень 1930 року. Заводський партколектив направляє його на навчання в Самарський комвуз.
У листопаді 1931 року Іван Михайлович повертається до рідної Бурині. У грудні 1931 року Буринський райком партії посилає його на роботу завідувачем Заводської семирічної школи, а 1 вересня 1932 року Буринський відділ народної освіти переводить на посаду директора першої Буринської середньої школи, де він працював до 16 січня 1939 року.
З перших днів Другої світової війни Іван Михайлович захищав Батьківщину (до жовтня 1941 року – рядовим партизанського загону, а з жовтня – у діючій армії) . Мав чотири поранення. Перемогу святкував командиром взводу зв’язку 172 Червонопрапорного гвардійського полку, що входив до складу 1-го Білоруського фронту. Маючи три бойових ордени, медалі, офіцер-зв’язківець повернувся в рідну Буринь й очолив райвідділ соцзабезпечення, де працював до виходу на пенсію.
Дуже любив свою родину. Виховали разом з дружиною трьох доньок і чотирьох синів, давши їм гарну освіту.
Перед Другою світовою війною в школі навчалося 527 учнів, працювали 22 вчителі. Мирна праця трудівників Бурині, як і всього радянського народу, була перервана нападом фашистської Німеччини. Серед тих, хто пішов захищати Батьківщину, були як випускники, так і вчителі школи. Під час тимчасової німецько-фашистської окупації території району середня школа №1 в 1942-1943 навчальний роках працювала. При школі діяла реміснича школа крою, шиття та художньої вишивки, у якій станом на 05 листопада 1942 року навчалося 26 слухачів. Директором був Латишев А.Н. У Сумському обласному архіві збереглися звіти про підсумки роботи школи за перше півріччя 1942-1943 навчальних років, списки вчителів, директорів.
Після звільнення с.Буринь від німецько-фашистських загарбників у 1943 році школа продовжує навчати дітей.
У 1943- 44 навчальному році в школі навчалося 347 учнів. У 1949-1950 навчальному році було вже 621 учень.
Ріст кількості учнів вимагав розширення приміщення школи, тому в 1957 році було закладено фундамент нової.
У 1960 році будівництво школи на 400 навчальних місць було закінчено. Силами вчителів та учнів була побудована шкільна майстерня, яка почала працювати у 1963-64 навчальному році, випускаючи готову продукцію для шкіл району: лабораторні столи, парти, стільці. У 1965-66 навчальному році в закладі навчалося 1005 учнів та працювало 60 учителів. Була організована піонерська дружина, яка носила ім’я Олександра Матросова й налічувала 11 піонерських загонів.
Найбільш успішним педагогом за всі часи існування школи по праву вважається вчителька початкових класів Семенова Валентина Констянтинівна, Відмінник освіти, Заслужений учитель України.
Кажуть, який господар, така й хата, який директор така і школа. За щасливим збігом обставин, керманичами нашого навчального закладу були талановиті, віддані своїй справі люди. Протягом тривалого періоду існування школи її очолювали 11 директорів-чоловіків:
- Міщенко Іван Михайлович – 1932- 1033рр.
- Устименко Федір Петрович – 1943- 1946 рр.
- Пересадько Григорій Данилович – 1946, 1954-1958, 1964-1974рр.
- Оліфіренко С.В. – 1947р.
- Глиняний М.М. – 1947-1953рр.
- Ларінцев Анатолій Іванович – 1953-1954 рр.
- Ященко Сергій Васильович – 1958-1964 рр.
- Новаченко Володимир Матвійович – 1974-1978, 1979-1992 рр.
- Аніщенко Олександр Дмитрович – 1978-1979 рр.
- Дишковець Микола Іванович – 1992- 2005 рр.
- Зікратий Віталій Васильович – 2005-2008 рр.
У 2008 році уперше за всю історію існування школи, директором було призначено жінку – Надженко Лідію Олександрівну, яка чітко здійснює керівництво шкільним учительсько- учнівським колективом.
Відомо, що людина назавжди залишає частку своєї душі в країні дитинства, якою є школа. І чим більших висот її вихованці досягають, чим більший слід після себе залишають, тим більше гордиться ними школа. І нашому закладу є чим пишатися:
Петро Григорович Борщенко
Український музикант, діяч хорового мистецтва, диригент, керівник аматорського народного хору «Червона Калина», Заслужений працівник культури України. Закінчив школу в 1969 році.
Олександр Максимович Капітоненко
Дослідник, краєзнавець, літератор, очолюєФундацію імені Давида Бурлюка. Закінчив школу в 1969 році.
Раїса Самсонівна Колесник
Заслужена артистка УРСР, народна артистка УРСР, доцент, професор кафедри академічного співу. Закінчила школу в 1956 році.
Поддєрьогін Анатолій Микитович
Професор кафедри корпоративних фінансів і контролінгу, кандидат економічних наук, заслужений працівник і відмінник освіти України.
Смолянінов В’ячеслав Михайлович
Полковник у відставці, нагороджений багатьма орденами, медалями й грамотами, серед яких Грамота Президіуму Верховної Ради СРСР, орденами «За службу Вітчизні у військах СРСР» ІІІ ступеня, «За доблесть і честь», «Військова доблесть», «Звитяга - Честь-Мужність», «Ветеран війни в Афганістані» та багато іншими відзнаками, всього їх - понад тридцять. Закінчив школу в 1967 році.
Богопольський Арнольд Олександрович
Учитель фізики, заслужений учитель України, автор посібника з фізики «Електрика та магнетизм». Закінчив школу в 1956 році.
Кириченко Микола Григорович
Дійсний член Української академії національного прогрессу, академік – секретар відділення прикладних проблем політології.
Бондаренко Анатолій Трохимович
Генерал-майор авіації. Нагороджений орденом «За службу Вітчизні» ІІ ступеня, двома орденами Червоної зірки, медалями. Закінчив школу в 1961 р.
Шадчина Тамара Михайлівна
Доктор біологічних наук, профессор. Закінчила школу в 1969 році
Жорнокуй Юрій Михайлович
Кандидат юридичних наук, доцент. Закінчив школу в 1995 році
Басалик Анатолій Миколайович
Кандидат військових наук, доцент кафедри тактики.
Ковтуненко Валерій Іванович
Заслужений артист України, носить почесне звання "Народний артист України", кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри філософії і соціології державного управління Дніпропетровського регіонального інституту Академії керівних кадрів при Президентові України, член Національної спілки письменників України. Закінчив школу в 1966 році.
Гордістю школи є її випускник Кравченко Віталій Миколайович (капітан, заступник командира 2-го механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади), який у 1993 році закінчив наш заклад. Мав військову освіту – закінчив Київський інститут сухопутних військ. Служив миротворцем у Косово. Має нагороди НАТО, цінні подарунки від Президента України – іменний наручний годинник йому вручив Кучма Леонід Данилович. У 2014-2015 рр. під час розгортання подій на сході взяв участь у бойових діях у зоні проведення АТО. 31 жовтня 2015 р. дістав важкі поранення під час виконання бойового завдання біля міста Авдіївка Донецької області, підірвавшись на вибуховому пристрої з «розтяжкою». Похований у місті Рава-Руська, Львівської області. Указом Президента України №9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступенів (посмертно).
З 2017 року наша школа носить ім’я В.М.Кравченка.
І нині Буринська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1 імені В.М.Кравченка – це велика родина, у якій навчається 462 учні та працює 42 вчителі.
З 2012 року школа працює як спеціалізована. З 2018 року школа визначена опорним закладом приєднавши до себе дві філії: "Степанівський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Буринської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 імені В.М.Кравченка та "Олександрівський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад імені О.О.Коробенкова" Буринської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів імені В.М.Кравченка .
У школі активно проводиться робота з обдарованими дітьми. Наші учні є активними учасниками учнівських олімпіад та районних конкурсів. Щорічно команда школи виборює перше загальнокомандне місце серед шкіл району з предметних олімпіад.
Для забезпечення чіткого та сучасного навчання в школі обладнано два кабінети інформатики. До послуг учнів дві майстерні: по дереву та металу. З вересня 2013 року – відкритий медичний кабінет. Для розвитку читацьких компетенцій у школі діє шкільна бібліотека, яка укомплектована новими стелажами та комп’ютером. Є простора читацька зала. Шкільна їдальня розрахована на 120 місць. У ній працюють кваліфіковані спеціалісти, які готують для учнів смачні гарячі обіди. Для проведення різноманітних заходів є в школі затишна актова зала, де діти співають, танцюють, беруть участь у різних театральних дійствах.
Пріоритетним напрямком роботи з дітьми був і залишається патріотичний напрямок. Педагогічний колектив спрямовує свою діяльність на виховання у школярів любові до України, поваги до державної мови, національної культури, поваги до народних звичаїв та традицій.
Учителі школи беруть участь у реалізації нових проектів. Так під керівництвом Барсукової Людмили Іванівни школярі стали учасниками україно-польського проекту «Шкільна академія підприємництва». У рамках міжнародного співробітництва за програмою культурного обміну вони здійснюють поїздки до Польщі.
Школа активно співпрацює з позашкільними закладами: Будинком дитячої та юнацької творчості, Школою мистецтв, Дитячою юнацькою спортивною школою.
У листопаді 2018 року до нашої школи прибув волонтер Корпусу Миру Росс Гастін, який працюватиме у нас протягом двох років за проектом «Викладання англійської мови як іноземної». Волонтер та українські вчителі- партнери однаково залучені до процесу планування та викладання матеріалу на уроці. Росс у позаурочний час веде «English club» для учнів та вчителів.
Школа сьогодні – це стартовий майданчик для добрих починань і злетів її вихованців. Це особливий інститут, у горнилі якого гартується й майбутній спеціаліст виробництва, і патріот України, і зодчий суспільства нового типу, і майбутня еліта нації.
Головне завдання педагогічного колективу нашого закладу – зробити освітній процес цікавим, корисним, практично спрямованим, сучасним. Для реалізації цих принципів педагоги школи перебувають у постійному творчому пошуку, займаються самоосвітою, запозичують досвід інших, експериментують. Цього вимагає освіта нового часу. Адже врешті-решт усі наші спільні зусилля, пошуки й реформи спрямовані на те, щоб ми на шляху життєтворення розуміли один одного, а діти були щасливими. Недарма нашим девізом є слова: «Майбутнє залежить від того, що ти робиш сьогодні».
Коментарi